прикушувати
ПРИКУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИКУСИ́ТИ, ушу́, у́сиш, док., перех.
1. Затискати між зубами що-небудь.
Кожен струс [машини] боляче відгукувався в пораненій нозі, біль гостро ударяв у мозок, і Шумаков щоразу прикушував губу, щоб не застогнати (Голов., Тополя.., 1965, 402);
Пригорнувшися до меншого брата, вже смирнесенько стояла вона, прикусивши пучечку (Вовчок, І, 1955, 305);
Радивон прикусив сивого вуса й хотів щось сказати, але тут вдарив дзвінок великого бою (Кучер, Трудна любов, 1960, 395).
◊ Прикуси́ти зу́би:
а) стиснути зуби.
— Ти тямиш, паршивцю, що говориш?! — одним краєм прикусив зуби Созоненко (Стельмах, II, 1962, 341);
б) змовчати.
Капрал, почервонів зо злості, але прикусив зуби (Фр., І, 1955, 271);
Прику́шувати (прикуси́ти) язика́ (язи́к, язичка́):
а) затискати язика між зубами.
— Пізні, пізні птахи. Чи, бува, не з зальотів? — і мало не прикушує язика, згадавши свій сором (Стельмах, І, 1962, 448);
— Падаючи, він прикусив язик. Це нічого, — каже лікар (Багмут, Щасл. день.., 1951, 152);
б) замовкати.
Олена завжди вміла гостро відповісти Михасеві, і йому часто доводилось прикушувати язика (Донч., VI, 1957, 139);
Вона догадалась, що вже наговорила сім мішків гречаної вовни, й прикусила язика (Н.-Лев., III, 1956, 55).
2. Їсти що-небудь з чимсь, відкушуючи.
Купили чорного хліба і по маленькому шматочку білого. Так і їли: до чорного прикушували по кавалку білого, аби для смаку (Мик., Повісті.., 1956, 145);
Прикушував [міраб-баші] пісний цукор і повільненько, неначе в свято, присьорбував степлілий кок-чай (Ле, Міжгір’я, 1953, 223).
Значення в інших словниках
- прикушувати — прику́шувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- прикушувати — -ую, -уєш, недок., прикусити, -ушу, -усиш, док., перех. 1》 Затискати між зубами що-небудь. Прикусити язика — а) затискати язика між зубами; б) замовкати. 2》 Їсти що-небудь із чимсь, відкушуючи. Великий тлумачний словник сучасної мови
- прикушувати — ПРИКУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИКУСИ́ТИ, ушу́, у́сиш, док., що. 1. Затискати між зубами що-небудь. Кожен струс [машини] боляче відгукувався в пораненій нозі, біль гостро ударяв у мозок, і Шумаков щоразу прикушував губу, щоб не застогнати (С. Словник української мови у 20 томах
- прикушувати — прикуси́ти язика́, жарт. Утриматися від висловлювань; замовкнути. А що хочеш збрехать, язика прикуси (М. Номис); Вона догадалась, що вже наговорила сім мішків гречаної вовни, й прикусила язика (І. Фразеологічний словник української мови
- прикушувати — Прикушувати, -шую, -єш сов. в. прикуси́ти, -шу́, -сиш, гл. Прикусывать, прикусить. Прикуси язичок. Ном. № 1126. Не можна показувати пальцем на місяць, бо палець усхне, а коли вже покажеш, то прикуси палець. Грин. І. 13. Словник української мови Грінченка