1. Словник української мови в 11 томах

прикіл

ПРИ́КІЛ, кола, ч. Кіл, вбитий у землю.

Його мозок продовжував працювати з надмірною силою, несучи його бозна-куди, неначе степового коня, що зірвався з прикола (Довж., Зач. Десна, 1957, 292).

На при́колі — прив’язаний до кола.

За насипом паслися на приколі кози (Жур., Звич. турботи, 1960, 191).

◊ Ста́ти на при́колі — причалити.

Живців, нарешті, досить у відрі. Куди ж пливти, де стати на приколі? (Рильський, II, 1946, 274);

Стоя́ти (бу́ти) на при́колі — стояти на причалі.

Катер на приколі, заборонили їздити (Хижняк, Тамара, 1959, 108);

Буває й так, що море шаленіє кілька днів, і доводиться стояти на приколі, втрачаючи дорогоцінний час (Рад. Укр., 15.VII 1962, 4);

Трима́ти на при́колі — не використовувати в роботі.

У договорі відмічено, що в періоди, коли трактори в загоні вільні, нерозумно тримати їх на приколі (Хлібороб Укр., 8, 1968, 21);

Як на при́колі — почуваючи себе зв’язано.

Хлопець спочатку тримався десь у кутку, на краєчку стільця, як на приколі, а потім помалу звикав до оточення (Ільч., Серце.., 1939, 178).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прикіл — при́кіл іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. прикіл — див. палиця Словник синонімів Вусика
  3. прикіл — -кола, ч. Кіл, вбитий у землю. Стати на приколі — причалити. Тримати на приколі — не використовувати в роботі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. Прикіл — Прикіл, Проколій гр.*; можливо, від prokopos — вихоплений із піхов, оголений, який схопив меч за рукоятку; за іншим тлумаченням — який досяг великих успіхів, прокіпко, прокопко, прокіпчик, прокопчик, Прокоішк, Прокопиць. Власні імена людей. Словник-довідник
  5. прикіл — ПРИ́КІЛ, кола, ч. Кіл, вбитий у землю. Його мозок продовжував працювати з надмірною силою, несучи його бозна-куди, неначе степового коня, що зірвався з прикола (О. Довженко). (1) На при́колі – прив'язаний до кола. За насипом паслися на приколі кози (С. Словник української мови у 20 томах
  6. прикіл — трима́ти на прико́лі що. Не використовувати в роботі. У договорі відзначено, що в періоди, коли трактори в загоні вільні, нерозумно тримати їх на приколі (З журналу). Фразеологічний словник української мови
  7. прикіл — КІЛО́К (груба палиця, жердина, загострена з одного або двох кінців), КІЛ, ПА́КІЛ діал., КО́ЛИК діал.; ПА́ЛЯ (перев. загострена вгорі жердина, яку в давнину використовували для виконання смертної кари); ТИНИ́НА розм. Словник синонімів української мови