прикіл

Значення в інших словниках

1. прикіл — при́кіл іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. прикіл — див. палиця Словник синонімів Вусика
3. Прикіл — Прикіл, Проколій гр.*; можливо, від prokopos — вихоплений із піхов, оголений, який схопив меч за рукоятку; за іншим тлумаченням — який досяг великих успіхів, прокіпко, прокопко, прокіпчик, прокопчик, Прокоішк, Прокопиць. Власні імена людей. Словник-довідник
4. прикіл — ПРИ́КІЛ, кола, ч. Кіл, вбитий у землю. Його мозок продовжував працювати з надмірною силою, несучи його бозна-куди, неначе степового коня, що зірвався з прикола (О. Довженко). (1) На при́колі – прив'язаний до кола. За насипом паслися на приколі кози (С. Словник української мови у 20 томах
5. прикіл — трима́ти на прико́лі що. Не використовувати в роботі. У договорі відзначено, що в періоди, коли трактори в загоні вільні, нерозумно тримати їх на приколі (З журналу). Фразеологічний словник української мови
6. прикіл — КІЛО́К (груба палиця, жердина, загострена з одного або двох кінців), КІЛ, ПА́КІЛ діал., КО́ЛИК діал.; ПА́ЛЯ (перев. загострена вгорі жердина, яку в давнину використовували для виконання смертної кари); ТИНИ́НА розм. Словник синонімів української мови
7. прикіл — ПРИ́КІЛ, кола, ч. Кіл, вбитий у землю. Його мозок продовжував працювати з надмірною силою, несучи його бозна-куди, неначе степового коня, що зірвався з прикола (Довж., Зач. Десна, 1957, 292). На при́колі — прив’язаний до кола. Словник української мови в 11 томах