1. Власні імена людей. Словник-довідник

Прикіл

Прикіл, Проколій

гр.*; можливо, від prokopos — вихоплений із піхов, оголений, який схопив меч за рукоятку; за іншим тлумаченням — який досяг великих успіхів, прокіпко, прокопко, прокіпчик, прокопчик, Прокоішк, Прокопиць. Проць, Процько Процик, Пронь, Проня, Пронько, Проник, Пронька; Копа.

Надвечір у польовий табір приїхав Прокіп Тетеря (Григорій Тютюнник);Ой набили пчоли меду на копи, на копи, Та де ж ти ся забавляєш, хороший Прокопе? (Народна пісня);У теслі Прокопа старого світить на шафі вкручений малий гасник (Т. Осьмачка); Прокіпко зняв шапку, поклав під вербою і став умощуватися (Григір Тютюнник); Обличчя старого Проця Штефанчука було ясне і поважне (Ю. Яновський);Ой ти, Процьку, ой ти, Грицьку, Та викиньте на двір кицьку. Нехай вона погуляє, Коли добру волю має (Народна пісня);Коли ж вона його причарувала,він як сказився, геть одбивсь од рук.Хай вам розкаже Процик Кулевара (л. Костенко);Всі три музики сходилися вранці У діда Проня, що й пошить сап'янці, І скриню змайструвати, і замка Полагодить — на все його рука Була придатна (М. Рильський);Був у будинку хлопець Пронька (О. Донченко).

Джерело: Власні імена людей. Словник-довідник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прикіл — при́кіл іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. прикіл — див. палиця Словник синонімів Вусика
  3. прикіл — -кола, ч. Кіл, вбитий у землю. Стати на приколі — причалити. Тримати на приколі — не використовувати в роботі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. прикіл — ПРИ́КІЛ, кола, ч. Кіл, вбитий у землю. Його мозок продовжував працювати з надмірною силою, несучи його бозна-куди, неначе степового коня, що зірвався з прикола (О. Довженко). (1) На при́колі – прив'язаний до кола. За насипом паслися на приколі кози (С. Словник української мови у 20 томах
  5. прикіл — трима́ти на прико́лі що. Не використовувати в роботі. У договорі відзначено, що в періоди, коли трактори в загоні вільні, нерозумно тримати їх на приколі (З журналу). Фразеологічний словник української мови
  6. прикіл — КІЛО́К (груба палиця, жердина, загострена з одного або двох кінців), КІЛ, ПА́КІЛ діал., КО́ЛИК діал.; ПА́ЛЯ (перев. загострена вгорі жердина, яку в давнину використовували для виконання смертної кари); ТИНИ́НА розм. Словник синонімів української мови
  7. прикіл — ПРИ́КІЛ, кола, ч. Кіл, вбитий у землю. Його мозок продовжував працювати з надмірною силою, несучи його бозна-куди, неначе степового коня, що зірвався з прикола (Довж., Зач. Десна, 1957, 292). На при́колі — прив’язаний до кола. Словник української мови в 11 томах