прикіл

трима́ти на прико́лі що. Не використовувати в роботі. У договорі відзначено, що в періоди, коли трактори в загоні вільні, нерозумно тримати їх на приколі (З журналу).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

прикіл — при́кіл іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
прикіл — див. палиця Словник синонімів Вусика
прикіл — -кола, ч. Кіл, вбитий у землю. Стати на приколі — причалити. Тримати на приколі — не використовувати в роботі. Великий тлумачний словник сучасної мови
Прикіл — Прикіл, Проколій гр.*; можливо, від prokopos — вихоплений із піхов, оголений, який схопив меч за рукоятку; за іншим тлумаченням — який досяг великих успіхів, прокіпко, прокопко, прокіпчик, прокопчик, Прокоішк, Прокопиць. Власні імена людей. Словник-довідник
прикіл — ПРИ́КІЛ, кола, ч. Кіл, вбитий у землю. Його мозок продовжував працювати з надмірною силою, несучи його бозна-куди, неначе степового коня, що зірвався з прикола (О. Довженко). (1) На при́колі – прив'язаний до кола. За насипом паслися на приколі кози (С. Словник української мови у 20 томах
прикіл — КІЛО́К (груба палиця, жердина, загострена з одного або двох кінців), КІЛ, ПА́КІЛ діал., КО́ЛИК діал.; ПА́ЛЯ (перев. загострена вгорі жердина, яку в давнину використовували для виконання смертної кари); ТИНИ́НА розм. Словник синонімів української мови
прикіл — ПРИ́КІЛ, кола, ч. Кіл, вбитий у землю. Його мозок продовжував працювати з надмірною силою, несучи його бозна-куди, неначе степового коня, що зірвався з прикола (Довж., Зач. Десна, 1957, 292). На при́колі — прив’язаний до кола. Словник української мови в 11 томах