примазувати

ПРИМА́ЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИМА́ЗАТИ, а́жу, а́жеш, док., перех.

1. Мазати що-небудь чимсь, злегка або частково; примащувати.

— Запери чохли та комір, примаж тією водою челюсті, то буде все по твоїй волі, — порадила Солоха (Л. Янов., І, 1959, 338);

// Мазати долівку, білити стіни частково; підмащувати.

Орися більше поралася в хаті: примазувала, чепурила, чистила, полоскала, понамальовувала на грубці півників, з яких Тимко підсміювався, говорячи, що ті півні схожі на ворон (Тют., Вир, 1964, 263);

// Замазуючи чимсь, пригладжувати.

Учитель власноручно порався коло пообпадалих шпарун на стінах та на грубі і, закотивши рукава за лікті, щиро примазував рудою й білою глиною (Гр., Без хліба, 1958, 10);

Потім, заложивши у старий чавун ту в’язанку, з которою носилася Одарка, поставив [Йосипенко] у яму і зарив. Одарка ще зверху примазала (Мирний, IV, 1955, 192);

*Образно. Письменник покривив у романі проти правди, примазав, заліпив зло (Мушк., Серце.., 1962, 75);

// Мастити волосся чим-небудь.

Та й чудний же він [отець Василь]. Як вирядиться було у нову свою халамиду (так він узивав), примаже височки оливою, візьме парасоль у руки — ну прямо реготатися з нього, та й тільки (Хотк., І, 1966, 76).

2. неперех., перен., розм. Давати хабара.

— Пан — свій брат… Пан, бач, і примаже, й замаже, бо в пана є, бо він наздирав з людей… (Мирний, II, 1954, 208).