1. Словник української мови в 11 томах

примирливо

ПРИМИ́РЛИВО. Присл. до прими́рливий 2.

— Ну, годі вже, годі, — примирливо обізвався Гаврило, намагаючись загасити сімейну сварку (Тют., Вир, 1964, 238);

Данило примирливо посміхнувся (Панч, Синів.., 1959, 8);

Тепер, коли Ліна теж працювала, Павло сприймав домашні безпорядки і невправку дружини примирливо (Хор., Місто.., 1962, 95).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. примирливо — прими́рливо прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. примирливо — Присл. до примирливий 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. примирливо — ПРИМИ́РЛИВО. Присл. до прими́рливий 2. – Ну, годі вже, годі, – примирливо обізвався Гаврило, намагаючись загасити сімейну сварку (Григорій Тютюнник); Тепер, коли Ліна теж працювала, Павло сприймав домашні безпорядки і невправку дружини примирливо (А. Хорунжий). Словник української мови у 20 томах