примирливо
ПРИМИ́РЛИВО.
Присл. до прими́рливий 2.
– Ну, годі вже, годі, – примирливо обізвався Гаврило, намагаючись загасити сімейну сварку (Григорій Тютюнник);
Тепер, коли Ліна теж працювала, Павло сприймав домашні безпорядки і невправку дружини примирливо (А. Хорунжий).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- примирливо — прими́рливо прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- примирливо — Присл. до примирливий 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- примирливо — ПРИМИ́РЛИВО. Присл. до прими́рливий 2. — Ну, годі вже, годі, — примирливо обізвався Гаврило, намагаючись загасити сімейну сварку (Тют., Вир, 1964, 238); Данило примирливо посміхнувся (Панч, Синів.. Словник української мови в 11 томах