примирливий
ПРИМИ́РЛИВИЙ, а, е.
1. Який сприяє примиренню.
Вона хотіла сказати що-небудь примирливе, але вже було пізно (Л. Дмитерко);
– Як же ти врятувався? – Вибрався, – мовив з примирливою доброзичливістю Андрій (Ю. Бедзик);
// Який виражає примирення; лагідний.
Примирливий тон Ніколає зробив свою справу, і Петру вже не блимав на нього з-під колючих острішок брів (М. Чабанівський);
Василь Васильович перейшов на обережний півшепіт; погляд його був примирливий і звернутий в глиб душі (О. Полторацький).
2. Який відзначається невимогливістю, терпимістю.
Тоді заговорив один із старих майстрів, іконописний дідок, примирливий і угодовницький (З. Тулуб).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- примирливий — прими́рливий прикметник Орфографічний словник української мови
- примирливий — див. Добрий; покірний Словник синонімів Вусика
- примирливий — -а, -е. 1》 Який сприяє примиренню. || Який виражає примирення; лагідний. 2》 Який відзначається безпринципністю, невимогливістю, терпимістю. Великий тлумачний словник сучасної мови
- примирливий — ПРИМИ́РЛИВИЙ, а, е. 1. Який сприяє примиренню. Вона хотіла сказати що-небудь примирливе, але вже було пізно (Дмит., Розлука, 1957, 113); — Як же ти врятувався? — Вибрався, — мовив з примирливою доброзичливістю Андрій (Ю. Бедзик, Полки.. Словник української мови в 11 томах