примирятися

ПРИМИРЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., рідко, ПРИМИРИ́ТИСЯ, мирю́ся, ми́ришся, док.

1. Переставати сердитися один на одного.

[Дзвонариха:] Вже перед смертю тільки примирилися, та й то сестра Анна Дмитрівна перепросила вже (Стар.. Вибр., 1959, 185);

Зараз, примирившись, вони [Богдан з Танею] ніби заново впивалися своїм почуттям, віднайденим, переболілим і від того ще більш спраглим, ще більш солодким (Гончар, Людина.., 1960, 4);

// Переставати ворогувати з ким-небудь, встановлювати мир.

Гугеноти дістали право вільно сповідувати свою релігію.. На цих умовах гугеноти примирилися з королем-католиком, що відступився від їх релігії (Іст. середніх віків, 1955, 170);

З біографічного боку вісімдесяті роки — то історія Франкових проб примиритися з галицькими народовцями (Крим., Вибр., 1965, 458).

2. Ставитися терпимо до кого-, чого-небудь.

Слабою стороною п’єси «Скрутна доба» [Кропивницького] є те, що в ній письменник прикрасив ліберального поміщика (Деревицького), який виступає своєрідним порадником селян, з ним селяни начебто примиряються (Іст. укр. літ., І, 1954, 438);

Робітники не жаліли себе, але гостро критикували і керівний технічний персонал за те, що він примирився з порушеннями трудової і технологічної дисципліни (Ком. Укр., 12, 1968, 36);

Стояв такий їдкий сморід, що навіть нам, людям уже давно пропахлим від шкіри до кісток цим запахом, важко було з цим примиритися (Збан., Єдина, 1959, 222).

3. Усвідомивши необхідність чого-небудь, умиротворюватися, заспокоюватися.

І підіймалася золота сонячна пляма все вище й вище, ронячи багатства в дорозі, і де пройшла, — лишила звуки і пам’ять по собі. І легше було з ними жити, легше примирятися, легше забувати… (Хотк., II, 1966, 238);

Спочатку він сподівався, що випадково зустріне її. А потім примирився з тим, що лише побачить її силует на вкритому памороззю вікні (Донч., V, 1957, 440);

Домашні з цим [строком служби] скоро примирилися і вже не так нетерпляче ждали своїх синів (Кучер, Прощай.., 1957, 365);

// у сполуч. із сл. з собою. Припиняти внутрішню боротьбу.

— Я відразу примирилась сама з собою. Згодом я перейшла.. в мандрівний цирк (Донч., VI, 1957, 440).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. примирятися — примиря́тися дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. примирятися — -яюся, -яєшся, недок., рідко, примиритися, -мирюся, -миришся, док. 1》 Переставати сердитися один на одного. || Переставати ворогувати з ким-небудь, встановлювати мир. 2》 Ставитися терпимо до кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. примирятися — Миритися, помиритися, замирюватися, замиритися, позамирюватися, годитися, загоджуватися, загодитися, позагоджуватися, згоджуватися, згоджатися, згодитися, позгоджуватися, погоджуватися, погодитися, угоджуватися, угоджатися, угодитися, повгоджуватися Словник чужослів Павло Штепа
  4. примирятися — ПРИМИРЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., рідко, ПРИМИРИ́ТИСЯ, мирю́ся, ми́ришся, док. 1. Переставати сердитися один на одного. [Дзвонариха:] Вже перед смертю тільки примирилися, та й то сестра Анна Дмитрівна перепросила вже (М. Словник української мови у 20 томах
  5. примирятися — МИРИ́ТИСЯ (припиняти сварки, суперечки, ворожнечу з кимсь), ПРИМИРЯ́ТИСЯ, ПРИМИ́РЮВАТИСЯ, ЗАМИРЯ́ТИСЯ, ЗМИРЯ́ТИСЯ, ПЕРЕПРО́ШУВАТИСЯ розм. (налагоджувати мирні взаємостосунки, укладати мир); ГОДИ́ТИСЯ розм., ПОГОДЖА́ТИСЯ розм. Словник синонімів української мови