1. Словник української мови в 11 томах

примовчувати

ПРИМО́ВЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИМО́ВЧАТИ, чу, чиш, док., розм. Не говорити чого-небудь, приховувати щось.

— Коли б же, — кажу їм, — не моє лихо тяжке, то хіба б я й не зробила?.. та бачите, — мені й підвестися не дає. — Та воно то так… не так підвестися, як… — одказують мені [дядько і дядина], примовчуючи (Мирний, І, 1954, 92);

А ще він, Клим, — звісно, простак та дурень: не то, щоб примовчати та схитрувати, як то вміють інші люди, — взяв та так зразу й ляпнув: думаю, як бог поможе, в писарі оддати (Вас., І, 1959, 97).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. примовчувати — примо́вчувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. примовчувати — див. мовчати Словник синонімів Вусика
  3. примовчувати — -ую, -уєш, недок., примовчати, -чу, -чиш, док., розм. Не говорити чого-небудь, приховувати щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. примовчувати — ПРИМО́ВЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИМО́ВЧАТИ, чу, чиш, док., розм. Не говорити чого-небудь, приховувати щось. – Коли б же, – кажу їм, – не моє лихо тяжке, то хіба б я й не зробила?.. та бачите, – мені й підвестися не дає. – Та воно то так... Словник української мови у 20 томах
  5. примовчувати — ПРИХО́ВУВАТИ що (не виявляти, не показувати, тримати в таємниці), ХОВА́ТИ, ХОВА́ТИСЯ з чим, ПРИХО́ВУВАТИСЯ з чим, ЗАХО́ВУВАТИ, ТАЇ́ТИ, ТАЇ́ТИСЯ з чим, УТА́ЮВАТИ (ВТА́ЮВАТИ), ПРИТА́ЮВАТИ рідше, УКРИВА́ТИ (ВКРИВА́ТИ), ПРИКРИВА́ТИ, МАСКУВА́ТИ... Словник синонімів української мови