примовчувати

примо́вчувати

дієслово недоконаного виду

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. примовчувати — див. мовчати Словник синонімів Вусика
  2. примовчувати — -ую, -уєш, недок., примовчати, -чу, -чиш, док., розм. Не говорити чого-небудь, приховувати щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. примовчувати — ПРИМО́ВЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИМО́ВЧАТИ, чу, чиш, док., розм. Не говорити чого-небудь, приховувати щось. – Коли б же, – кажу їм, – не моє лихо тяжке, то хіба б я й не зробила?.. та бачите, – мені й підвестися не дає. – Та воно то так... Словник української мови у 20 томах
  4. примовчувати — ПРИХО́ВУВАТИ що (не виявляти, не показувати, тримати в таємниці), ХОВА́ТИ, ХОВА́ТИСЯ з чим, ПРИХО́ВУВАТИСЯ з чим, ЗАХО́ВУВАТИ, ТАЇ́ТИ, ТАЇ́ТИСЯ з чим, УТА́ЮВАТИ (ВТА́ЮВАТИ), ПРИТА́ЮВАТИ рідше, УКРИВА́ТИ (ВКРИВА́ТИ), ПРИКРИВА́ТИ, МАСКУВА́ТИ... Словник синонімів української мови
  5. примовчувати — ПРИМО́ВЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИМО́ВЧАТИ, чу, чиш, док., розм. Не говорити чого-небудь, приховувати щось. — Коли б же, — кажу їм, — не моє лихо тяжке, то хіба б я й не зробила?.. та бачите, — мені й підвестися не дає. Словник української мови в 11 томах