принишкнути

ПРИНИ́ШКНУТИ, ну, неш, док.

1. Перестати рухатися і видавати звуки; завмерти.

Всі принишкли, і так тихо стало в покої, що чути було, як потріскують свічки на роялі (Тулуб, В степу.., 1964, 480);

Щось підозріло зашелестіло в кущі глоду і поповзло. Хлопці спочатку були злякалися і принишкли (Коп., Сон. ранок, 1951, 108);

Почувши стукіт копит, вона [пташина] занепокоїлась, принишкла, а потім безтурботно вискочила на купину (Стельмах, Правда.., 1961, 359);

// Намагаючись бути непоміченим, застигнути де-небудь; причаїтися.

Янко наблизився до старої яблуні над ровом. Гарик принишк за кущем (Трубл., II, 1950, 74);

Прийшли діти до рівчака, зарослого низькими кущами. Василь пригнувся, принишк (Коп., Як вони.., 1961, 45);

// Перестати віяти (про вітер).

Вітер принишк у густому очереті понад ставом (Кучер, Пов. і опов., 1949, 41);

// Стати нерухомим, перестати утворювати звуки від припинення дії зовнішньої сили (про предмети).

Лежить, не зворухнеться на воді латаття, біліють великі квіти лілей, таємничо принишкли очерети (Гончар, II, 1959, 266);

Принишкли скуті льодовим покровом бурхливі хвилі на Каховському та Кременчуцькому морях (Рад. Укр., 2.III 1962, 3);

// перен. Виявлятися неяскраво, невиразно, бути прихованим (про почуття).

Обличчя в неї було таке перелякане. Такий жах принишк і тремтів їй в очах (Головко, І, 1957, 88);

В глибині цих синіх, як морське плесо, очей принишкла, здавалось, якась нерозгадана журба-таємниця (Донч., II, 1956, 96).

2. перен. Перестати активно діяти; притихнути.

Стоїть глибока ніч на Піренеях, але принишкли люди недарма: комуністична справа надихне їх і вирве, з-під франкістського ярма (Голов., Поезії, 1955, 57);

Каленяк уже давно не бачив свою дружину такою смирною. Побоювався, що вчинить веремію, а вийшло навпаки — принишкла (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 39);

Хома відразу витверезився, принишк (Довж., І, 1958, 84);

// Перестати виявляти ознаки життя, діяльності.

Люди відразу ж розсміялися. І цей сміх продовжив життя палацу [панському], який принишк тепер, неначе за чавунною огорожею побувала чума (Стельмах, І, 1962, 614);

Ціле містечко Августове принишкло, терпляче підставивши боки своїх хаток під осінню зливу (Досв., Вибр., 1959, 163);

Принишкнувши в складках місцевості, густо зеленіли фарбованими стволами батареї (Гончар, І, 1954, 378);

*Образно. Майнула думка повернути просто степом до Карасу. Навіть схопився [Саїд], але то була тільки іскра незгаслої ще Саїдової енергії, що блиснула й одинока принишкла (Ле, Міжгір’я, 1953, 202);

// Перестати діяти (про машини, механізми).

Малого в сховище внесли, принишкли телефони (Рудь, Дон. зорі, 1958, 90);

Тихо в полі. Принишкли гармати (Довж., І, 1958, 390).