припарювати
ПРИПА́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИПА́РИТИ, рю, риш, док.
1. перех. Прикладати що-небудь гаряче, перев. вогке з лікувальною метою.
А все то жінка! Як візьме коло його [дитини] панькати, тупцяти, як візьме припарювати, та виливати, та облизувати, то, дивись, вже моя дитина й очуняє! (Н.-Лев., І, 1956, 120).
2. неперех. Припікати при підвищеній вологості повітря (про сонце).
Припарювало сонце, рослина мліла (Горд., II, 1959, 59);
// безос.
— Буде дощ, онучко. Кості мені ломить та ще й припарює з самого ранку дуже (Збан., Старший брат, 1952, 83).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- припарювати — припа́рювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- припарювати — -юю, -юєш, недок., припарити, -рю, -риш, док. 1》 перех. Прикладати що-небудь гаряче, перев. вогке, з лікувальною метою. 2》 неперех. Припікати при підвищеній вологості повітря (про сонце). || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
- припарювати — ПРИПА́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИПА́РИТИ, рю, риш, док. 1. що. Прикладати що-небудь гаряче, перев. вогке як ліки. А все то жінка!... Словник української мови у 20 томах
- припарювати — Юю, -юєш, недок., припарити, -рю, -риш, док. 1. Притискати, створювати напружену ситуацію. Слухай, шеф конкретно припарює: він дочекається бунту в колективі! 2. Набридати, пригнічувати. Цей мудак мене реально припарює. Словник сучасного українського сленгу