припас
ПРИПА́С¹, у, ч.
1. збірн. і тільки мн. припа́си, ів. Сукупність предметів, зібраних для виконання якої-небудь справи; спорядження.
Новий боцман відкрив люк, який вів униз у комору, де лежав різний шкіперський припас (Трубл., Лахтак, 1953, 27);
Стали лагодити похід: кошовий загадав на козацькі хутори везти до Січі припас — порох, свинець і сухарів, а тим часом у скарбниці будували човни (Панч, Гомон. Україна, 1954, 18);
Цибуля, сіль, півхліба, три тарані, Півпляшки, запасні гачки, чайник.. Усе либонь. Рибалка здавна звик Перевірять припаси в тиші ранній (Рильський, II, 1960, 120);
// Запас продуктів, провізія.
Послав [цар] гінця до богомаза, Щоб малювання накупить І также розного [різного] припасу. Щоб що було і їсть, і пить (Котл., І, 1952, 170);
Сіли вони [радянські бійці] вечеряти. А в мене одна хлібина в хаті, та й тієї вони не беруть. Натомість — своїм припасом з нами діляться (Ю. Янов., І, 1954, 32);
Аж чорні від смаги люди ідуть степами, полиневим шляхом чумацьким, воли ревуть непоєні, і припаси кінчаються… (Гончар, Тронка, 1963, 157).
Бойови́й (вогневи́й) припа́с; Бойові́ (вогневі́) припа́си — запас снарядів, патронів і т. ін.; спорядження для вогнепальної зброї.
Біля станції вони [денікінські офіцери] покидали чимало різної зброї та вогневого припасу (Смолич, V, 1959, 656);
Незважаючи на голод і недостачу бойових припасів, обложені щодня робили сміливі вилазки і завдавали великих втрат царській армії (Іст. СРСР, І, 1956, 158).
2. Знаряддя для виконання якоїсь роботи.
Ой ви, степи, ви, поля! Втіхо, розкоше моя! Ви широко розгляглись, Аж до моря подались. Я не сам собою к вам У гостину завітав: Наготовив я припас — Гостру кісоньку про вас (П. Куліш, Вибр., 1969, 404);
Металургам необхідний сифонний припас і ковшова цегла підвищеної якості за новими технічними умовами (Роб. газ., 24.І 1965, 2);
// рідко. Те саме, що збро́я.
І як тільки вдарять на сполох, всі вибігай до одного. Хтось-таки був гукнув з коридора — а з чим, мовляв, вибігати, без припасу гниди не вб’єш, а то ж таки військо оружне (Головко, II, 1957, 329).
ПРИПА́С², у, ч., діал. Випас.
Козеня на припасі під моїм вікном у садочку почало жалібно мекати (Довж., III, 1960, 386).
Значення в інших словниках
- припас — припа́с 1 іменник чоловічого роду спорядження припа́с 2 іменник чоловічого роду випас діал. Орфографічний словник української мови
- припас — (шкіперський) спорядження причандалля, знаряддя, припаси; (харчів) запас, запаси; (бойовий) риштунок; Р. зброя Словник синонімів Караванського
- припас — див. запас; їда Словник синонімів Вусика
- припас — I -у, ч. 1》 збірн. і тільки мн. припаси, -ів. Сукупність предметів, зібраних для виконання якої-небудь справи; спорядження. || Запас продуктів, провізія. 2》 Знаряддя для виконання якоїсь роботи. || рідко. Те саме, що зброя. II -у, ч., діал. Випас. Великий тлумачний словник сучасної мови
- припас — Запас, див. провізія, припаси Словник чужослів Павло Штепа
- припас — ПРИПА́С¹, у, ч. 1. збірн., перев. мн. припа́си, ів. Сукупність предметів, зібраних для виконання якої-небудь справи; спорядження. Новий боцман відкрив люк, який вів униз у комору, де лежав різний шкіперський припас (М. Словник української мови у 20 томах
- припас — ЗАПА́С (те, що заготовлене заздалегідь, залишене на випадок необхідності); ПРИПА́С (запас продуктів, провізія); ЗАДІ́Л спец. (запас виробів, заготовок); РЕСУ́РСИ мн. (більш чи менш значні запаси, які можна використати при потребі); РЕЗЕ́РВ перев. мн. Словник синонімів української мови
- припас — Припас, -су м. Запасъ. Підпалюють гамазини з хлібом і припасами. Стор. МПр. 80. Словник української мови Грінченка