припертий
ПРИПЕ́РТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до припе́рти,
Опинившись за стадіоном, Терезка помітила Бобальку, який стояв на сідлі велосипеда, припертого до паркана, і стежив за грою (Томч., Готель.., 1960, 209);
Попід стіною стояли з піднятими руками штабісти. Серес них Світлана одразу впізнала незграбно приперту багнетом до стіни постать генерала Ревіна (Гончар II, 1959, 99);
— Нікуди не треба передавати. Почула [Любов Прохорівна] за дверима, обернулася, неначе хотіла раптово кинутися на порятунок Мухтарова, так припертого її Женіком (Ле, Міжгір’я, 1953, 185);
Полковникові здалося, що Панчоха припертий до стіни запитаннями Ходкевича, і він знов присікався до нього ((Ле, Наливайко, 1957, 275);
Припертий на слизьке німець, зрештою, добував із своєї торби нещасну копійчану бірку (Гончар, Таврія, 1952, 154);
Вони ввійшли в невеличкий дворик, де стояла стара, схожа на шопу хата, приперта задньою стіною до крутого схилу гори (Кол. Терен.., 1959, 56).
Значення в інших словниках
- припертий — припе́ртий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- припертий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до приперти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- припертий — ПРИПЕ́РТИЙ, а, е. Дієпр. пас. до припе́рти. Опинившись за стадіоном, Терезка помітила Бобальку, який стояв на сідлі велосипеда, припертого до паркана, і стежив за грою (М. Словник української мови у 20 томах
- припертий — притиска́ти (припира́ти) / прити́снути (припе́рти) до стіни́ (до сті́нки) кого. Ставити когось у безвихідне становище, домагаючись зізнання, здійснення чого-небудь і т. ін. Фразеологічний словник української мови