припнутий
ПРИПНУ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до припну́ти.
Юрко Мазур стояв, зіпершись на дуба, до якого був припнутий його кінь (Ле, Наливайко, 1957, 259);
І Войський взяв тоді ловецький ріг крутий, На тасьмі припнутий, закручений, як змій, І притулив до уст двома його руками (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 138);
До сіней була припнута повітка з широкими, плетеними з лози ворітьми (Н.-Лев., II, 1956, 125);
В мінометній роті Маковей аж підстрибував, припнутий біля телефону (Гончар, І, 1954, 140);
// припну́то, безос. присудк. сл.
Не встигає Олена добігти до осокора, де припнуто коней. Вихором налітає Змій-Жеретій, хапає Олену, несе у височінь… (Шиян, Іван — мужицький син, 1959, 11);
В черкесочки рукавчики назад закинуто І.. поли назад припнуто (Перв., Слов. балади, 1946, 21);
// У знач. прикм.
Біля причалу самотньо стояли припнуті човни (Шиян, Гроза.., 1956, 689).
Значення в інших словниках
- припнутий — припну́тий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- припнутий — див. прив'язаний Словник синонімів Вусика
- припнутий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до припнути. || припнуто, безос. присудк. сл. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- припнутий — ПРИПНУ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. до припну́ти. Юрко Мазур стояв, зіпершись на дуба, до якого був припнутий його кінь (Іван Ле); І Войський взяв тоді ловецький ріг крутий, На тасьмі припнутий, закручений, як змій, І притулив до уст двома його руками (М. Словник української мови у 20 томах