1. Словник української мови в 11 томах

приповістка

ПРИПОВІ́СТКА, и, ж., діал.

1. Приповідка.

Подібно Пушкіну, Грибоєдову, Шевченку, Саят-Нова, Ахундову, весь він [Руставелі] перейде в народ і стане невіддільний від мудрості народної — в його думках, піснях, приказках, приповістках (Тич., III, 1957, 62);

— Великий бог — Алла Ікбер! — закінчив старий Сулейман своєю любимою приповісткою (Коцюб., II, 1955, 126).

2. Оповідання.

Отак розказувала одрадянам Марина, й люди, слухаючи її сумну приповістку, йняли тому віри (Мирний, IV, 1955, 239);

У мене е невеличка, давно вже написана, приповістка «День у дорозі» (Мирний, V, 1955, 375).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. приповістка — припові́стка іменник жіночого роду оповідання діал. Орфографічний словник української мови
  2. приповістка — див. приказка Словник синонімів Вусика
  3. приповістка — -и, ж., діал. 1》 Приповідка. 2》 Оповідання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. приповістка — ПРИПОВІ́СТКА, и, ж., діал. 1. Приповідка. Парубки у приповістках до танців потроху переходили на веселі, двозначні коломийки (Т. Масенко); – Великий Бог – Алла Ікбер! – закінчив старий Сулейман своєю любимою приповісткою (М. Коцюбинський). 2. Оповідання. Словник української мови у 20 томах
  5. приповістка — ОПОВІДА́ННЯ (невеликий за обсягом прозовий художній твір), МІНІАТЮ́РА, ОПОВІ́ДКА розм. рідко, ПОВІ́СТКА заст., ПРИПОВІ́СТКА діал.; НОВЕ́ЛА (про незвичайну подію з несподіваним кінцем). Словник синонімів української мови
  6. приповістка — При́повістка, -тки, -тці; -вістки, -ток Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. приповістка — Приповістка, -ки ж. = приповість. Приповістка батькова за татарський набіг. Мир. ХРВ. 85. Словник української мови Грінченка