1. Словник української мови в 11 томах

припоручений

ПРИПОРУ́ЧЕНИЙ, а, е, заст. Дієпр. пас. мин. ч. до припоручи́ти.

Годі так на слово вірити виборним членам, пора хоч раз гаразденько подивитися, що ними зроблено і чи цілі лиш припоручені декому грошики (Мирний, III, 1954, 375);

// причору́чено, безос. присудк. сл.

— Мені припоручено, — додав він, — обдивитися лоєштські виноградники, щоб запевнитися, чи вільні вони від філоксери (Коцюб., І, 1955, 198);

«Комусь із них припоручено доставити до Варшави і наші гроші», спало мені на думку (Досв., Вибр., 1959, 102).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. припоручений — припору́чений дієприкметник рідко Орфографічний словник української мови
  2. припоручений — -а, -е, заст. Дієприкм. пас. мин. ч. до припоручити. || припоручено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. припоручений — ПРИПОРУ́ЧЕНИЙ, а, е, заст. Дієпр. пас. до припоручи́ти. Годі так на слово вірити виборним членам, пора хоч раз гаразденько подивитися, що ними зроблено і чи цілі лиш припоручені декому грошики (Панас Мирний); // причору́чено, безос. пред. Словник української мови у 20 томах