1. Словник української мови в 11 томах

припряг

ПРИ́ПРЯГ, у, ч. Кінь, запряжений збоку від голобель для допомоги корінному.

*Образно. Над ухом нараз пролунало: — Дозвольте, Ігоре Федоровичу, познайомити вас ще з одним припрягом тієї тройки, де за голобельного коня Сергій Антонович Друзь (Шовк., Людина.., 1962, 284).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. припряг — при́пряг іменник чоловічого роду, істота кінь, припряжений збоку від голобель Орфографічний словник української мови
  2. припряг — -у, ч. Кінь, запряжений збоку від голобель для допомоги корінному. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. припряг — ПРИ́ПРЯГ, у, ч. Кінь, запряжений збоку від голобель для допомоги корінному. * Образно. Над ухом нараз пролунало: – Дозвольте, Ігоре Федоровичу, познайомити вас ще з одним припрягом тієї тройки, де за голобельного коня Сергій Антонович Друзь (Ю. Шовкопляс). Словник української мови у 20 томах