1. Словник української мови в 11 томах

приревнувати

ПРИРЕВНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех., до кого і без додатка. Відчути ревнощі; виявити почуття ревнощів.

До такої хіба не приревнуєш? Ходить, як пава, як царівна! (Руд., Остання шабля, 1959, 248);

— Соромно, хлопче, думати про людину те, що ти думаєш про мене. Приревнував? Отелло нещасний! (Збан., Малин. дзвін, 1958, 394);

Уразила [Марина] її, коли приревнувала свого чоловіка до неї (Мирний, III, 1954, 366);

[Шклянка:] Іди вже, бо он Рахваїл вертається сюди. [Параскева Митровна:] Ану приревнуй ще до Рахвала!.. (Кроп., III, 1959, 121);

З Погорецьким — повний розрив. Приревнував, бачите, до своєї дівчини (Кол., Терен.., 1959, 138).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. приревнувати — приревнува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. приревнувати — -ую, -уєш, док., перех., до кого і без додатка. Відчути ревнощі; виявити почуття ревнощів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. приревнувати — ПРИРЕВНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого, до кого і без дод. Відчути ревнощі; виявити почуття ревнощів. Уразила [Марина] її, коли приревнувала свого чоловіка до неї (Панас Мирний); [Шклянка:] Іди вже, бо он Рахваїл вертається сюди. Словник української мови у 20 томах