1. Словник української мови в 11 томах

присвоєння

ПРИСВО́ЄННЯ, я, с. Дія за знач. присво́їти.

Передо мною цінна книжка, — перша проба присвоєння нашій мові скарбів сербської поезії народної в цілім її об’ємі (Фр., XVI, 1955, 14);

По телеграфу прийнято з Москви Указ уряду про присвоєння Поліщукові звання Героя Радянського Союзу (Гончар, III, 1959, 35);

Присвоєння звання «Льотчик-космонавт СРСР» провадиться за поданням міністра оборони СРСР (Рад. Укр., 12.V 1961, 1).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. присвоєння — присво́єння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. присвоєння — [приесвойcн':а] -н':а, р. мн. -йеін' Орфоепічний словник української мови
  3. присвоєння — -я, с. Дія за знач. присвоїти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. присвоєння — ПРИСВО́ЄННЯ, я, с. Дія за знач. присво́їти. Передо мною цінна книжка, – перша проба присвоєння нашій мові скарбів сербської поезії народної в цілім її об'ємі (І. Франко); Журналісти привітали Андрія з присвоєнням йому і його сестрі Наталії Медвєдєвій звань заслужених майстрів спорту (з газ.). Словник української мови у 20 томах
  5. присвоєння — ПРИСВОЄННЯ — соціальна форма, яка фіксує стан освоєння людьми реальності та оволодіння нею шляхом перетворення її елементів у предмет належності відповідному суб'єктові життєдіяльності як об'єктові його волі. Філософський енциклопедичний словник