присвоєння
ПРИСВО́ЄННЯ, я, с.
Дія за знач. присво́їти.
Передо мною цінна книжка, – перша проба присвоєння нашій мові скарбів сербської поезії народної в цілім її об'ємі (І. Франко);
Журналісти привітали Андрія з присвоєнням йому і його сестрі Наталії Медвєдєвій звань заслужених майстрів спорту (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- присвоєння — присво́єння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- присвоєння — [приесвойcн':а] -н':а, р. мн. -йеін' Орфоепічний словник української мови
- присвоєння — -я, с. Дія за знач. присвоїти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- присвоєння — ПРИСВОЄННЯ — соціальна форма, яка фіксує стан освоєння людьми реальності та оволодіння нею шляхом перетворення її елементів у предмет належності відповідному суб'єктові життєдіяльності як об'єктові його волі. Філософський енциклопедичний словник
- присвоєння — ПРИСВО́ЄННЯ, я, с. Дія за знач. присво́їти. Передо мною цінна книжка, — перша проба присвоєння нашій мові скарбів сербської поезії народної в цілім її об’ємі (Фр. Словник української мови в 11 томах