1. Словник української мови в 11 томах

присмирнілий

ПРИСМИРНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до присмирні́ти.

— Уляно, а ти вийдеш сьогодні?.. — майже пошепки питається Давид.. — Куди? — округлюються повні, одразу присмирнілі уста (Стельмах, І, 1962, 103);

Франка взяла за руку присмирнілого хлопця і навпрошки повела на гору (Чорн., Визвол. земля, 1959, 63);

Гнат лізе в кошик, витяга звідти присмирнілу курку і грудочку масла (Тют., Вир, 1964, 67);

*Образно. Ніколи я не знав, що так люблю.. Понад Дніпром сріблисті верболози, Березу, що прозорі ронить сльози На тиху, присмирнілу мураву (Рильський, II, 1960, 278).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. присмирнілий — присмирні́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. присмирнілий — [приесмиерн’ілией] м. (на) -лому/-л'ім, мн. -л'і Орфоепічний словник української мови
  3. присмирнілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до присмирніти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. присмирнілий — ПРИСМИРНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до присмирні́ти. – Уляно, а ти вийдеш сьогодні? .. – майже пошепки питається Давид .. – Куди? – округлюються повні, одразу присмирнілі уста (М. Словник української мови у 20 томах