1. Словник української мови в 11 томах

пристосованець

ПРИСТОСО́ВАНЕЦЬ, нця, ч. Людина, що безпринципно змінює свої погляди, переконання, смаки, уміло пристосовуючись до обставин.

Створює [Ю. К. Смолич у романі «Вісімнадцятилітні»] досить яскравий тип безпринципного пристосованця, циніка, морально розкладеного Броньки Кульчицького, який закономірно опинився у ворожому таборі (Іст. укр. літ., II, 1956, 470);

— Так от за кого ти мене приймаєш? За шкурника і пристосованця? (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 8).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пристосованець — пристосо́ванець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. пристосованець — -нця, ч. Людина, що безпринципно змінює свої погляди, переконання, смаки, уміло пристосовуючись до обставин. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пристосованець — ПРИСТОСО́ВАНЕЦЬ, нця, ч. Людина, що безпринципно змінює свої погляди, переконання, смаки, уміло пристосовуючись до обставин. – З такого, по-моєму, скоріше щось путнє вийде, аніж з якогось тихаря-пристосованця (О. Гончар); – Так от за кого ти мене приймаєш? За шкурника і пристосованця? (Д. Бедзик). Словник української мови у 20 томах
  4. пристосованець — ПРИСТОСО́ВАНЕЦЬ (людина, що безпринципно змінює свої погляди, переконання, смаки, пристосовуючись до обстановки), ПРИСТОСУВА́НЕЦЬ, КОНФОРМІ́СТ. — З такого, по-моєму, скоріше щось путнє вийде, аніж з якогось тихаря-пристосованця (О. Словник синонімів української мови