1. Словник української мови в 11 томах

пристойність

ПРИСТО́ЙНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до присто́йний 1;

// Ввічливість, хороші манери, пристойна поведінка.

Я примостився до панни Анелі найближче, наскільки позволила пристойність, і стежив, як вона шила (Коцюб., II, 1955, 255);

— Піди скажи йому [їжакові]: Небритого такого не прийму… Пристойність в нас на першім місці! (Год., Заяча математ., 1961, 17).

Межа́ (ме́жі) присто́йності — норма поведінки, прийнята у певному суспільному середовищі.

Примушувати.. десятирічну дівчину, надсаджуючись, дути у велику мідну трубу — те вийшло б за всякі межі пристойності (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 60);

Безбородько потемнів на обличчі. Зухвальство маклера переступало межі пристойності (Вільде, Сестри.., 1958, 421);

Пра́вила присто́йності — правила поведінки, прийняті у певному суспільному середовищі.

Чужоземці не раз дивувалися, як, поруч із сліпучою розкішшю магнатських прийомів, на них не додержувалося звичайнісіньких правил пристойності й чистоти (Тулуб, Людолови, І, 1957, 97);

Вбиралася Марина в коротку спідничку до колін — всупереч моді й правилам дівочої пристойності, а кофтинку носила картату, з «шотландки», червоних і зелених клітин (Смолич, Мир.., 1958, 44);

Говорила вона їдко, не вибираючи виразів, не дотримуючись правил звичайної пристойності (Збан., Малин. дзвін, 1958, 134).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пристойність — присто́йність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. пристойність — Ввічливість, чемність, хороші манери, пристойна поведінка, добропристойність, респектабельність; (зовнішня) декорум, ф. декор. Словник синонімів Караванського
  3. пристойність — [приестойн'іс'т'] -нос'т'і, ор. -н'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
  4. пристойність — -ності, ж. Абстр. ім. до пристойний 1). || Ввічливість, гарні манери, пристойна поведінка. Правила пристойності — правила поведінки, прийняті у певному суспільному середовищі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. пристойність — ПРИСТО́ЙНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до присто́йний 1; // Ввічливість, хороші манери, пристойна поведінка. Я примостився до панни Анелі найближче, наскільки позволила пристойність, і стежив, як вона шила (М. Словник української мови у 20 томах
  6. пристойність — Присто́йність, -ности, -ності, -ністю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)