1. Словник української мови у 20 томах

пристойність

ПРИСТО́ЙНІСТЬ, ності, ж.

Абстр. ім. до присто́йний 1;

// Ввічливість, хороші манери, пристойна поведінка.

Я примостився до панни Анелі найближче, наскільки позволила пристойність, і стежив, як вона шила (М. Коцюбинський);

– Піди скажи йому [їжакові]: Небритого такого не прийму... Пристойність в нас на першім місці! (М. Годованець).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пристойність — присто́йність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. пристойність — Ввічливість, чемність, хороші манери, пристойна поведінка, добропристойність, респектабельність; (зовнішня) декорум, ф. декор. Словник синонімів Караванського
  3. пристойність — [приестойн'іс'т'] -нос'т'і, ор. -н'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
  4. пристойність — -ності, ж. Абстр. ім. до пристойний 1). || Ввічливість, гарні манери, пристойна поведінка. Правила пристойності — правила поведінки, прийняті у певному суспільному середовищі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. пристойність — Присто́йність, -ности, -ності, -ністю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. пристойність — ПРИСТО́ЙНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до присто́йний 1; // Ввічливість, хороші манери, пристойна поведінка. Я примостився до панни Анелі найближче, наскільки позволила пристойність, і стежив, як вона шила (Коцюб. Словник української мови в 11 томах