1. Словник української мови у 20 томах

пристойно

ПРИСТО́ЙНО.

Присл. до присто́йний.

[Панна:] Пане отамане! Накажіть отим своїм гайдамакам, щоб вони з панною поводилися пристойно! (С. Васильченко);

Кімната власного будинку Трохима Корчака в одному з міст західних областей України. Прибрана вона небагато, але дуже пристойно (В. Собко);

Як на чужоземця українською мовою Петушек говорив цілком пристойно, лише своєрідно інтонував речення (Ю. Шовкопляс);

– Уявіть, малює він досить пристойно (М. Стельмах);

// у знач. пред.

– А Сомко знаєте який? Зараз загориться, як порох. “Пане гетьмане, – до Юруся, – старого пса не пристойно мішати в нашу компанію...” (П. Куліш).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пристойно — присто́йно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. пристойно — Присл. до пристойний. || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пристойно — НЕПОГА́НО (досить добре), НІВРО́КУ розм., НІЧО́ГО розм., НІЧОГЕ́НЬКО розм., НЕАБИ́ЯК розм., НЕЗГІ́РШЕ (НЕЗГІ́РШ) розм.; ПРИСТО́ЙНО, ПІДХОДЯ́ЩЕ розм. (у відповідності до певних вимог, умов). — Ви, Ягідко, добре орудуєте веслом? — Непогано (О. Словник синонімів української мови
  4. пристойно — ПРИСТО́ЙНО. Присл. до присто́йний. [Панна:] Пане отамане! Накажіть отим своїм гайдамакам, щоб вони з панною поводилися пристойно! (Вас., III, 1960, 188); Кімната власного будинку Трохима Корчака в одному з міст західних областей України. Словник української мови в 11 томах
  5. пристойно — Пристойно нар. Прилично. Пане гетьмане, старого пса не пристойно мішати в нашу компанію. К. ЧР. 28. Словник української мови Грінченка