пристойно
ПРИСТО́ЙНО. Присл. до присто́йний.
[Панна:] Пане отамане! Накажіть отим своїм гайдамакам, щоб вони з панною поводилися пристойно! (Вас., III, 1960, 188);
Кімната власного будинку Трохима Корчака в одному з міст західних областей України. Прибрана вона небагато, але дуже пристойно (Собко, П’єси, 1958, 255);
Як на чужоземця українською мовою Петушек говорив цілком пристойно, лише своєрідно інтонував речення (Шовк., Інженери, 1956, 19);
— Уявіть, малює він досить пристойно (Стельмах, І, 1962, 267);
// у знач. присудк. сл.
— А Сомко знаєте який? Зараз загориться, як порох. «Пане гетьмане, — до Юруся, — старого пса не пристойно мішати в нашу компанію…» (П. Куліш, Вибр., 1969, 58);
— Може, це не зовсім пристойно звертатись з просьбою до незнайомої людини… — Цю незручність легко усунути… Давайте познайомимось… (Бурл., Напередодні, 1956, 39).
Значення в інших словниках
- пристойно — присто́йно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- пристойно — Присл. до пристойний. || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пристойно — ПРИСТО́ЙНО. Присл. до присто́йний. [Панна:] Пане отамане! Накажіть отим своїм гайдамакам, щоб вони з панною поводилися пристойно! (С. Васильченко); Кімната власного будинку Трохима Корчака в одному з міст західних областей України. Словник української мови у 20 томах
- пристойно — НЕПОГА́НО (досить добре), НІВРО́КУ розм., НІЧО́ГО розм., НІЧОГЕ́НЬКО розм., НЕАБИ́ЯК розм., НЕЗГІ́РШЕ (НЕЗГІ́РШ) розм.; ПРИСТО́ЙНО, ПІДХОДЯ́ЩЕ розм. (у відповідності до певних вимог, умов). — Ви, Ягідко, добре орудуєте веслом? — Непогано (О. Словник синонімів української мови
- пристойно — Пристойно нар. Прилично. Пане гетьмане, старого пса не пристойно мішати в нашу компанію. К. ЧР. 28. Словник української мови Грінченка