1. Словник української мови в 11 томах

пристрілювати

ПРИСТРІ́ЛЮВАТИ¹, юю, юєш, недок., ПРИСТРІ́ЛИТИ і ПРИСТРЕ́ЛИТИ, лю, лиш, док., перех. Убивати або добивати пострілом кого-небудь.

Не пройшли [полонянки] й п’яти кілометрів, як почулися постріли: пристрілювали тих, що вибилися з сил (Хижняк, Тамара, 1959, 256);

Буде віддано наказ топити в морі все — ..і полетять з кримських урвищ у Чорне море нікому не потрібні тепер автомобілі, величезні обози разом з кіньми, грізна антантівська артилерія. Козаки в портах пристрілюватимуть своїх коней (Гончар, II, 1959, 438);

Мені здалося, що він виведе мене в степ і пристрілить з свого нагана (Чаб., Катюша, 1960, 84);

— Душі б своєї не пошкодував [Гарасим] за той ліс. — І не пошкодував би, далебі не пошкодував, і гріха б не побоявся пристрелити злодіяку… (Л. Янов., І, 1959, 350);

— Візьмеш рушницю, підеш у гори, ведмедя пристрелиш (Збан., Єдина, 1959, 160).

ПРИСТРІ́ЛЮВАТИ², юю, юєш, недок., ПРИСТРІЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., перех., спец.

1. Пробними пострілами встановлювати правильний приціл вогнепальної зброї.

Затишшя? Укріплюй свої рубежі! Затишшя? Пристрілюй окопи чужі! (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 229);

Денис твердо й упевнено виконував свої нові обов’язки, зрештою, добре знайомі для нього: Ще звечора він пристріляв окремі ділянки маєтку і самий будинок (Гончар, III, 1959, 155).

2. Перевіряти точність, придатність вогнепальної зброї, випробовуючи її в стрільбі.

Він.. почав пристрілювати свій револьвер (Ю. Янов., І, 1958, 107);

Придбали ви рушницю. Насамперед її треба пристріляти (Вишня, II, 1956, 203).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пристрілювати — пристрі́лювати 1 дієслово недоконаного виду убивати або добивати пострілом пристрі́лювати 2 дієслово недоконаного виду перевіряти точність зброї Орфографічний словник української мови
  2. пристрілювати — див. стріляти Словник синонімів Вусика
  3. пристрілювати — I -юю, -юєш, недок., пристрілити і пристрелити, -лю, -лиш, док., перех. Убивати або добивати пострілом кого-небудь. II -юю, -юєш, недок., пристріляти, -яю, -яєш, док., перех., спец. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пристрілювати — ПРИСТРІ́ЛЮВАТИ¹, юю, юєш, недок., ПРИСТРІ́ЛИТИ, ПРИСТРЕ́ЛИТИ, лю, лиш, док., кого. Убивати або добивати пострілом кого-небудь. Не пройшли [полонянки] й п'яти кілометрів, як почулися постріли: пристрілювали тих, що вибилися з сил (А. Словник української мови у 20 томах
  5. пристрілювати — Пристрі́лювати, -трі́люю, -трі́люєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)