1. Словник української мови в 11 томах

притемнений

ПРИТЕ́МНЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до притемни́ти.

А ще можна, не кваплячись, обійти притемнені зеленою тінню вузькі алеї Історичного парку (Ткач, Жди.., 1959, 40);

Ще здалеку він помітив, що вікна в будинку згасли. Лише з материної кімнати вибивалося притемнене завісками світло (Шовк., Людина.., 1962, 431);

Я підбігаю до неї [коняки], прощаючись, охоплюю обома руками її голову і бачу, як у великих, роками притемнених очах стоїть людська печаль (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 151);

// у знач. прикм.

Часто згадувалася йому ніч, коли двоє принесли в притемнену горницю виліплену з сяйливого воску церкву (Загреб., Диво, 1968, 601);

Притемнене сонце за хмарами диму Пливло, як по чорній, холодній ріці (Перв., І, 1958, 347).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. притемнений — прите́мнений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. притемнений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до притемнити. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. притемнений — ПРИТЕ́МНЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до притемни́ти. А ще можна, не кваплячись, обійти притемнені зеленою тінню вузькі алеї Історичного парку (Д. Ткач); Ще здалеку він помітив, що вікна в будинку згасли. Словник української мови у 20 томах