1. Словник української мови в 11 томах

притужувати

ПРИТУ́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИТУЖИ́ТИ, тужу́, ту́жиш, док., перех., фольк. За народним повір’ям — надмірною тугою накликати на себе нещастя або викликати появу небіжчика.

— З таким тужливим поглядом на себе й справді можна собі притужить лихо, як притужують молодиці померших чоловіків, коли цьому правда (Н.-Лев., IV, 1956, 322).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. притужувати — приту́жувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. притужувати — -ую, -уєш, недок., притужити, -тужу, -тужиш, док., перех., фольк. За народним повір'ям – надмірною тугою накликати на себе нещастя або викликати появу небіжчика. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. притужувати — ПРИТУ́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИТУЖИ́ТИ, тужу́, ту́жиш, док., кого, що, фольк. За народним повір'ям – надмірною тугою накликати на себе нещастя або викликати появу небіжчика. Словник української мови у 20 томах
  4. притужувати — НАКЛИ́КАТИ що на кого-що (своїми діями або словами викликати, спричинити що-небудь неприємне, небажане), СПРОВА́ДИТИ, ЗВЕСТИ́ рідше, НАВОЛОКТИ́ розм.; НАВІЩУВА́ТИ розм., НАПРОРОКУВА́ТИ розм., НАПРОРО́ЧИТИ розм. Словник синонімів української мови