притужувати
ПРИТУ́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИТУЖИ́ТИ, тужу́, ту́жиш, док., кого, що, фольк.
За народним повір'ям – надмірною тугою накликати на себе нещастя або викликати появу небіжчика.
– З таким тужливим поглядом на себе й справді можна собі притужить лихо, як притужують молодиці померших чоловіків, коли цьому правда (І. Нечуй-Левицький).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- притужувати — приту́жувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- притужувати — -ую, -уєш, недок., притужити, -тужу, -тужиш, док., перех., фольк. За народним повір'ям – надмірною тугою накликати на себе нещастя або викликати появу небіжчика. Великий тлумачний словник сучасної мови
- притужувати — НАКЛИ́КАТИ що на кого-що (своїми діями або словами викликати, спричинити що-небудь неприємне, небажане), СПРОВА́ДИТИ, ЗВЕСТИ́ рідше, НАВОЛОКТИ́ розм.; НАВІЩУВА́ТИ розм., НАПРОРОКУВА́ТИ розм., НАПРОРО́ЧИТИ розм. Словник синонімів української мови
- притужувати — ПРИТУ́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИТУЖИ́ТИ, тужу́, ту́жиш, док., перех., фольк. За народним повір’ям — надмірною тугою накликати на себе нещастя або викликати появу небіжчика. Словник української мови в 11 томах