притуманений
ПРИТУМА́НЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до притума́нити.
Тепер, коли одкрилося небо над темним раніше лісом, в них [калюжах] пропливали хмарки і відбивалося притуманене сонце (Перв., Дикий мед, 1963, 421);
Півколом туго оперізує далекий притуманений обрій темно-синя зубчата смужка — ліси (Коз., Вибр., 1947, 36).
2. у знач. прикм., перен. Який буває в людини, яка дуже страждає, щойно опритомніла і т. ін. (про погляд, очі); тьмяний.
Іноді водив [поранений] за ними притуманеним поглядом, ніби збираючись з думками, ніби пізнаючи і не маючи сили впізнати (Коз., Гарячі руки, 1960, 129).
3. у знач. прикм., перен. Не зовсім ясний, чіткий (про спогади, думки тощо); невиразний.
На притуманених краях видінь з глибини літ виринають його батьки, знайомі і діти (Стельмах, І, 1962, 423).
Значення в інших словниках
- притуманений — притума́нений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- притуманений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до притуманити. 2》 у знач. прикм., перен. Який буває в людини, яка дуже страждає, щойно опритомніла і т. ін. (про погляд, очі); тьмяний. 3》 у знач. прикм., перен. Не зовсім ясний, чіткий (про спогади, думки тощо); невиразний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- притуманений — ПРИТУМА́НЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до притума́нити. Тепер, коли одкрилося небо над темним раніше лісом, в них [калюжах] пропливали хмарки і відбивалося притуманене сонце (Л. Первомайський). 2. у знач. прикм., перен. Словник української мови у 20 томах
- притуманений — ТЬМЯ́НИЙ (про очі, погляд тощо — невиразний), ОЛОВ'Я́НИЙ, ТУМА́ННИЙ, ПРИТУМА́НЕНИЙ, МУТНИ́Й розм., ТЬМА́ВИЙ розм.; ПОТЬМА́РЕНИЙ, ПОТУ́ХЛИЙ, ПОЖУ́ХЛИЙ (який став невиразним). З тьмяних очей наче зійшла полуда, вони прояснилися і засвітились думкою (І. Словник синонімів української мови