притуплятися

ПРИТУПЛЯ́ТИСЯ, я́ється і ПРИТУ́ПЛЮВАТИСЯ, юється, недок., ПРИТУПИ́ТИСЯ, ту́питься; мн. приту́пляться; док.

1. Ставати тупішим, не дуже гострим; трохи затуплюватися.

І притуплялися шаблі від крові чорної контрреволюційної, — і скиглили куркулі на місяць червоний контрибуції… (Сос., І, 1957, 265);

Крапель падіння продовбує камінь, і гостре залізо На лемешах притупляється в грунті також непомітно (Зеров, Вибр., 1966, 132);

Коса притупилася, вода скінчилася, вже нічого не залишилось у пивнику (Томч., Жменяки, 1964, 171).

2. перен. Послаблюватися, ставати не таким гострим, сильним (про почуття, відчуття, сприймання і т. ін.).

Як шкода людині, що з роками трохи притупляється гостре відчуття доріг життя (Мас., Під небом.., 1961, 175);

Коли вип’єш, почуття притуплюються, стає легше, веселіше (Ткач, Плем’я.., 1961, 32);

Вона тяжко перенесла загибель на війні чоловіка, а потім і сина.. Потім біль притупився, треба було жити, треба було ростити й виховувати дочку (Жур., Вечір.., 1958, 218);

В Григорія уже притупився жаль до стоптаної ниви, до стогону недоспілого колосу, — більші турботи хвилювали його (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 526);

// Ставати менш сприйнятливим, нездатним нормально функціонувати.

Буває, що вухо «затече» вушними виділеннями, які по-народному називаються «вощиною», причому притупляється слух (без болю) (Лікар, рослини.., 1958, 42);

За цей час могли б зачерствіти в боях наші серця, одначе, видно, не зачерствіли, видно, не притупилося око до краси (Гончар, Маша.., 1959, 4);

// Ставати не зовсім чітким, ясним (про мислення, думки).

Фізична втома взяла верх. Думки притупилися. Здається, навіть здрімнув трохи (Вільде, Сестри.., 1958, 271);

// Зменшуватися в інтенсивності, силі вияву.

Притупляється пильність.