притуплятися

ПРИТУПЛЯ́ТИСЯ, я́ється і ПРИТУ́ПЛЮВАТИСЯ, юється, недок., ПРИТУПИ́ТИСЯ, ту́питься; мн. приту́пляться; док.

1. Ставати тупішим, не дуже гострим; трохи затуплюватися.

Крапель падіння продовбує камінь, і гостре залізо На лемешах притупляється в ґрунті також непомітно (М. Зеров);

Коса притупилася, вода скінчилася, вже нічого не залишилось у пивнику (М. Томчаній).

2. перен. Послаблюватися, ставати не таким гострим, сильним (про почуття, відчуття, сприймання і т. ін.).

Як шкода людині, що з роками трохи притупляється гостре відчуття доріг життя (Т. Масенко);

Коли вип'єш, почуття притуплюються, стає легше, веселіше (Д. Ткач);

Вона тяжко перенесла загибель на війні чоловіка, а потім і сина .. Потім біль притупився, треба було жити, треба було ростити й виховувати дочку (С. Журахович);

В Григорія уже притупився жаль до стоптаної ниви, до стогону недоспілого колосу, – більші турботи хвилювали його (М. Стельмах);

// Ставати менш сприйнятливим, нездатним нормально функціонувати.

Буває, що вухо “затече” вушними виділеннями, які по-народному називаються “вощиною”, причому притупляється слух (без болю) (з наук. літ.);

За цей час могли б зачерствіти в боях наші серця, одначе, видно, не зачерствіли, видно, не притупилося око до краси (О. Гончар);

// Ставати не зовсім чітким, ясним (про мислення, думки).

Фізична втома взяла верх. Думки притупилися. Здається, навіть здрімнув трохи (Ірина Вільде);

// Зменшуватися в інтенсивності, силі вияву.

Притупляється пильність.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

притуплятися

Значення в інших словниках