притупляти

ПРИТУПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і ПРИТУ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИТУПИ́ТИ, туплю́, ту́пиш; мн. приту́плять; док., що.

1. Робити що-небудь тупішим, не дуже гострим; трохи затуплювати.

Гострі коси притупили.

2. перен. Послаблювати, робити не таким гострим, сильним (почуття і т. ін.).

Доведено, що куріння послаблює у людини апетит, притуплює її смакові відчуття (з наук.-попул. літ.);

Занадто вже добре йшло все з самого початку (А це й притупило почуття небезпеки) (А. Головко);

// Робити менш сприйнятливим, нездатним нормально функціонувати.

Я то здавна помічаю, Що та жолудь підла Притупля у сойок мозок, Наближа до бидла (І. Франко);

Хоч роки їх [серце й очі] і притупили, Але це зовсім не біда (М. Рильський);

// Робити не зовсім чітким, ясним (мислення, думки).

Певно, вона багато спала. Може, весь оцей осінній день. Зайвий сон притомив її. Притупив думки (П. Дорошко);

// Зменшувати гостроту чого-небудь, інтенсивність, силу вияву чогось.

Усе, що він бачив і що пережив минулої ночі і особливо в цей холодний грудневий ранок, притупило в його дупгі почуття страху (В. Малик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me