1. Словник української мови в 11 томах

прицільний

ПРИЦІ́ЛЬНИЙ, а, е.

1. Прикм. до приці́л 2.

Зброя в порядку, надійний курок. Вірна прицільна лінія… (Шер., Дорога.., 1957, 12);

Припавши головою до прицільної панорами, Семен не цілився вже (Головко, І, 1957, 288);

Хлопець приріс до кулемета і крізь прицільний виріз ясно бачить вкочену дорогу (Кучер, Дорога .., 1958, 129);

Вакула опустив на гвинтівці прицільну рамку на двісті (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 573);

// Признач. для наведення на об’єкт.

У верхню частину бокса [для зйомок під водою] вмонтований.. прицільний видошукач (Рад. Укр., 15.І 1964, 1).

∆ Приці́льна пла́нка див. пла́нка.

2. Який здійснюється прицілюванням, наведенням зброї на ціль.

Методом швидкісної прицільної стрільби з мінометів, що його недавно запропонував Черниш, уже зацікавилося вище командування (Гончар, І, 1954, 343);

Ніч впала темна — безмісячна, хмарна осіння ніч, і стрілянина почала вщухати: вести прицільний огонь стало неможливо (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 326).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прицільний — приці́льний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. прицільний — -а, -е. 1》 Прикм. до приціл 2). || Признач. для наведення на об'єкт. 2》 Який здійснюється прицілюванням, наведенням зброї на ціль. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прицільний — Цільний, націльний Словник чужослів Павло Штепа
  4. прицільний — ПРИЦІ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Прикм. до приці́л 2. Припавши головою до прицільної панорами, Семен не цілився вже (А. Головко); Хлопець приріс до кулемета і крізь прицільний виріз ясно бачить вкочену дорогу (В. Словник української мови у 20 томах