1. Словник української мови в 11 томах

причта

ПРИ́ЧТА, и, ж., розм. Незвичайна пригода, дивний випадок.

В однім селі сталася така причта: прийшло на народ нещастя. У Драгові був пан на прізвище Німець, і що він собі забагнув? Що його треба колисати.. вдень і ввечері (Калин, Закарп. казки, 1955, 180);

[Xаритон:] Ну, скажіть, на милость божу, що воно за причта, що вчора зовсім було насупилося на дощ, думка шибала: ось-ось поллє, ось-ось ушкваре [ушкварить]!.. Отже, тільки погриміло та поблискало… (Кроп., II, 1958, 11).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. причта — при́чта іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. причта — Пригода, випадок, історія, інцидент; ЖМ. ПРИТЧА. Словник синонімів Караванського
  3. причта — див. пригода Словник синонімів Вусика
  4. причта — -и, ж., розм. Незвичайна пригода, дивний випадок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. причта — ПРИ́ЧТА, и, ж., розм. Незвичайна пригода, дивний випадок. В однім селі сталася така причта : прийшло на народ нещастя. У Драгові був пан на прізвище Німець, і що він собі забагнув? Що його треба колисати .. вдень і ввечері (А. Словник української мови у 20 томах
  6. причта — ВИ́ПАДОК (те, що сталося, трапилося несподівано), ПРИГО́ДА, ПОДІ́Я, ОКА́ЗІЯ, ЕПІЗО́Д, ІНЦИДЕ́НТ, ІСТО́РІЯ розм., КА́ЗУС розм., ТРАПУ́НОК розм., ПРИ́ТЧА (ПРИ́ЧТА) розм., ПРИЧИ́НА заст., ПРИПА́ДОК діал. Словник синонімів української мови
  7. причта — Причта, -ти ж. Исторія, происшествіе. Одному чоловікові була з лісовиком така причта. Г. Барв. 336. Була, бач, мені на віку причта. Левиц. І. 122. Словник української мови Грінченка