1. Словник української мови в 11 томах

пробайдикувати

ПРОБАЙДИКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., розм.

1. неперех. Байдикувати якийсь час.

Учителька вже знає — не виконав домашніх завдань, пробайдикував на лижах Макарець (Збан., Старший брат, 1952, 63).

2. перех., перен. Байдикуючи, нерозумно втратити що-небудь.

Надолужити те, що пробайдикував улітку — нема чого й думати, бо до переекзаменовки осталося всього два дні (Вас., І, 1959, 183).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пробайдикувати — пробайдикува́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. пробайдикувати — -ую, -уєш, док., розм. 1》 неперех. Байдикувати якийсь час. 2》 перех., перен. Байдикуючи, нерозумно втратити що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пробайдикувати — ПРОБАЙДИКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., розм. 1. Байдикувати якийсь час. Учителька вже знає – не виконав домашніх завдань, пробайдикував на лижах Макарець (Ю. Збанацький). 2. що і без прям. дод., перен. Байдикуючи, нерозумно втратити що-небудь. Словник української мови у 20 томах
  4. пробайдикувати — Пробайдикува́ти, -ку́ю, -ку́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. пробайдикувати — Пробайдикува́ти, -ку́ю, -єш гл. Пробаклушничать. Словник української мови Грінченка