1. Словник української мови в 11 томах

провинність

ПРОВИ́ННІСТЬ, ності, ж.

1. Абстр. ім. до прови́нний 1.

Вони, наче кам’яні, стояли, похилившись. Здавалося, повинну у великій провинності принесли вони з собою (Мирний, III, 1954, 308).

2. розм. Те саме, що вина́ 1, 2.

З малими.. робили, що хотіли: скидали чоботи за провинність,.. записували, хто скільки разів виходив (Мирний, III, 1954, 186);

За провинності ж карає [царський уряд] — Тільки бідних, тільки бідних (Сам., І, 1958, 147).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. провинність — прови́нність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. провинність — -ності, ж. 1》 Абстр. ім. до провинний 1). 2》 розм. Те саме, що вина 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. провинність — ПРОВИ́ННІСТЬ, ності, ж. 1. Абстр. ім. до прови́нний 1. Вони, наче кам'яні, стояли, похилившись. Здавалося, повинну у великій провинності принесли вони з собою (Панас Мирний). 2. розм. Те саме, що вина́ 1, 2. З малими .. Словник української мови у 20 томах
  4. провинність — ВИНА́ (причетність кого-небудь до негативного вчинку або злочину), ПРОВИ́НА, ГРІХ, ПРОВИ́ННІСТЬ рідко, ПРО́ГРІХ заст., ПРИЧИ́НА заст. Винуватих не було. Одні скидали вину на других, а ті на інших (М. Словник синонімів української мови
  5. провинність — Прови́нність, -нности, -нності, -нністю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)