провинно
ПРОВИ́ННО, розм. Присл. до прови́нний 2.
— Ви заблудились, — провинно почала говорити Катруся, — то я й подалась за вами (Гуц., З горіха.., 1967, 219);
Маленький Клим бачив, що батько майже перед кожним з них провинно потирав м’які, ласкаві руки свої (Горький, Життя К. Самгіна, перекл. Хуторяна, І, 1952, 10).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- провинно — прови́нно прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
- провинно — розм. Присл. до провинний 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- провинно — ПРОВИ́ННО, розм. Присл. до прови́нний 2. – Ви заблудились, – провинно почала говорити Катруся, – то я й подалась за вами (Є. Гуцало). Словник української мови у 20 томах