1. Словник української мови в 11 томах

провислий

ПРОВИ́СЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. мин. ч. до прови́снути.

2. у знач. прикм. Який обвис або прогнувся під дією власної ваги.

Ворон опустився на провислий дріт високовольтної лінії (Мушк., День.., 1967, 88);

За промерзлою стіною корчми з провислим сволоком, що чудом уціліла на узбочині шляху, стугонів вітер (Кочура, Зол. грамота, 1960, 388).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. провислий — прови́слий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. провислий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до провиснути. 2》 у знач. прикм. Який обвис або прогнувся під дією власної ваги. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. провислий — ПРОВИ́СЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до прови́снути. 2. у знач. прикм. Який обвис або прогнувся під дією власної ваги. Ворон опустився на провислий дріт високовольтної лінії (Ю. Мушкетик); За промерзлою стіною корчми з провислим сволоком, що чудом уціліла на узбочині шляху, стугонів вітер (П. Кочура). Словник української мови у 20 томах