1. Словник української мови в 11 томах

проводжаючий

ПРОВОДЖА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до проводжа́ти.

Бистрим оком окинула вона проводжаючих її вартових (Фр., VI, 1951, 66);

// у знач. ім. проводжа́ючі, чих, мн. Ті, що проводжають від’їжджаючих.

На пероні київського вокзалу було людно. Від’їжджаючі і проводжаючі чекали подачі з депо петербурзького поїзда (Бурл., Напередодні, 1956, 37);

Всі з явним нетерпінням ждали, коли нарешті рушить поїзд. Це було бажання і пасажирів, і проводжаючих (Трубл., Глиб. шлях, 1948, 262);

Тисячі людей — воїнів і проводжаючих — замовкли в ці останні хвилини прощання (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 230).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. проводжаючий — проводжа́ючий дієприкметник від: проводжа́ти Орфографічний словник української мови
  2. проводжаючий — -а, -е, розм. Дієприкм. акт. теп. ч. до проводжати. || у знач. ім. проводжаючі, -чих, мн. Ті, що проводжають від'їжджаючих. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. проводжаючий — ПРОВОДЖА́ЮЧИЙ, а, е, рідко. Який когось проводжає. Бистрим оком окинула вона проводжаючих її вартових (І. Франко); // у знач. ім. проводжа́ючий, чого, ч., проводжа́юча, чої, ж. Той (та), що проводжає від'їжджаючих. Словник української мови у 20 томах