1. Словник української мови у 20 томах

проводжаючий

ПРОВОДЖА́ЮЧИЙ, а, е, рідко.

Який когось проводжає.

Бистрим оком окинула вона проводжаючих її вартових (І. Франко);

// у знач. ім. проводжа́ючий, чого, ч., проводжа́юча, чої, ж. Той (та), що проводжає від'їжджаючих.

Всі з явним нетерпінням ждали, коли нарешті рушить поїзд. Це було бажання і пасажирів, і проводжаючих (М. Трублаїні);

Тисячі людей – воїнів і проводжаючих – замовкли в ці останні хвилини прощання (А. Хижняк).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. проводжаючий — проводжа́ючий дієприкметник від: проводжа́ти Орфографічний словник української мови
  2. проводжаючий — -а, -е, розм. Дієприкм. акт. теп. ч. до проводжати. || у знач. ім. проводжаючі, -чих, мн. Ті, що проводжають від'їжджаючих. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. проводжаючий — ПРОВОДЖА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до проводжа́ти. Бистрим оком окинула вона проводжаючих її вартових (Фр., VI, 1951, 66); // у знач. ім. проводжа́ючі, чих, мн. Ті, що проводжають від’їжджаючих. На пероні київського вокзалу було людно. Словник української мови в 11 томах