провокувати
ПРОВОКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех.
1. Навмисне підбурювати кого-небудь на якісь дії, вчинки і т. ін.
Цей мерзотник доти провокував Загайчика, доти щупав його з усіх боків, поки не нащупав слабкого місця (Вільде, Сестри.., 1958, 479);
// Навмисне викликати ту чи іншу подію, створювати конфліктну ситуацію і т. ін.
Не раз за минулі роки імперіалізм провокував гострі міжнародні кризи, які ставили людство на грань термоядерного зіткнення (Ком. Укр., 7, 1969, 13);
Центральна рада зайняла ворожу позицію до Радянської Росії і почала провокувати війну з нею (Вісник АН, 12, 1957, 4).
2. мед. Штучно збуджувати яку-небудь хворобу.
3. с. г. Штучно викликати сходи насіння бур’янів з метою подальшого їх знищення.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- провокувати — (спонукати когось до недозволених вчинків) підбурювати, підмовляти, нацьковувати, підбивати когось на щось, під'юджувати, (на бунт) бунтувати. Словник синонімів Полюги
- провокувати — провокува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- провокувати — (на щось) ПІДБУРЮВАТИ; (конфлікт) викликати, розпалювати, створювати; п-к -УЮЧИЙ, що провокує, здатний спровокувати, ПРОВОКАТОР, провокаційний, (визивний) провокативний. Словник синонімів Караванського
- провокувати — див. підбурювати Словник синонімів Вусика
- провокувати — -ую, -уєш, недок., перех. 1》 Навмисне підбурювати кого-небудь на якісь дії, вчинки і т. ін. || Навмисне викликати ту чи іншу подію, створювати конфліктну ситуацію і т. ін. 2》 мед. Штучно збуджувати яку-небудь хворобу. 3》 с. г. Штучно викликати сходи насіння бур'янів з метою подальшого їх знищення. Великий тлумачний словник сучасної мови
- провокувати — див. агітувати, інспірувати, обманювати Словник чужослів Павло Штепа
- провокувати — ПРОВОКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., кого, що. 1. Навмисне підбурювати кого-небудь на якісь дії, учинки і т. ін. Цей мерзотник доти провокував Загайчика, доти щупав його з усіх боків, поки не нащупав слабкого місця (Ірина Вільде)... Словник української мови у 20 томах
- провокувати — провокува́ти (від лат. provoco – кидаю виклик, підбурюю) 1. Підбурювати до чогось із зрадницьким наміром. 2. мед. Штучно викликати якісь явища хвороби (напр., напад малярії). Словник іншомовних слів Мельничука
- провокувати — ПІДБУ́РЮВАТИ (спонукати когось до певних дій, вчинків, перев. недозволених, злочинних тощо), ЗБУ́РЮВАТИ, ПІДБИВА́ТИ, ПІДВО́ДИТИ, ПРОВОКУВА́ТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ розм., ПІДГВИ́НЧУВАТИ розм., ПІДДРО́ЧУВАТИ розм., НАДРО́ЧУВАТИ розм., ПІД'ЮДЖУВАТИ розм. Словник синонімів української мови
- провокувати — Провокува́ти, -ку́ю, -ку́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)