1. Словник української мови в 11 томах

проворкотати

ПРОВОРКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ПРОВОРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док.

1. неперех. Те саме, що проворкува́ти 1.

2. перех. і без додатка, перен. Те саме, що проворкува́ти 2.

Кошкін подивився скоса на Женю і проворкотів: «Струни рук і сердець почуттєві..» (Мур., Свіже повітря.., 1962, 87);

Панщина ж, своє господарство і діти усім тягарем лягли на одні материні плечі. Він і досі дивувався, як вона, перериваючись, устигала і панське діло поробити, і своє поле, і город доглянути, і дома впоратись: хату побілити, хліб спекти, шмаття попрати і дітям на ніч котика проворкотіти (Стельмах, І, 1962, 422).

3. перех. і без додатка, перен. Пробурчати, промурмотати, виражаючи невдоволення чим-небудь, гнів і т. ін.

— Хлопський син! Тьфу, якого біса тим хлопам пхатися сюди! — проворкотав Валько (Фр., І, 1955, 252);

— Одно відомо, — знов дід проворкотів понурим гласом, — що всі ми й доби й тижні погубили в сій клятій тьмі (Л. Укр., І, 1951, 294);

// рідко. Сказати що-небудь тихо, невиразно.

В тій хвилі Олекса проворкотав щось крізь сон (Фр., V, 1951, 69).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. проворкотати — проворкота́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. проворкотати — див. сказати Словник синонімів Вусика
  3. проворкотати — -очу, -очеш і проворкотіти, -очу, -отиш, док. 1》 неперех. Те саме, що проворкувати 1). 2》 перех. і без додатка, перен. Те саме, що проворкувати 2). 3》 перех. і без додатка, перен. Пробурчати, промурмотати, виражаючи невдоволення чим-небудь, гнів і т. ін. || рідко. Сказати що-небудь тихо, невиразно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. проворкотати — ПРОВОРКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ПРОВОРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док. 1. Те саме, що проворкува́ти 1. 2. що і без прям. дод., перен. Те саме, що проворкува́ти 2. Кошкін подивився скоса на Женю і проворкотів: “Струни рук і сердець почуттєві .. ” (І. Словник української мови у 20 томах
  5. проворкотати — БУРЧА́ТИ розм. (сердито, докучливо і звичайно неголосно висловлювати своє невдоволення), БУРКОТА́ТИ (БУРКОТІ́ТИ) розм., ВОРКОТА́ТИ (ВОРКОТІ́ТИ) розм. рідше; БУ́РКАТИ розм., МИ́РКАТИ розм. (уривчасто, час від часу). — Док. Словник синонімів української мови