1. Словник української мови в 11 томах

провіряти

ПРОВІРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРОВІ́РИТИ, рю, риш, док., перех., також із спол. що, чи і без додатка, розм. Те саме, що перевіря́ти.

Чи хтось за циферблатом цим Хід років провіря? (Бажан, Роки, 1957, 181);

Як Ви думаєте, чи завжди можна на підставі біографії провірити, чи вірш написаний щиро, чи ні? (Л. Укр., V, 1956, 99);

— Радивоне, ану провір, що то вона собі в пазуху напхала! (Гончар, II, 1959, 254);

Глухов добре знав секретаря обкому. Він слів на вітер не кидає.. Коли вже пообіцяв провірити, то дійсно провірить (Ряб., Жайворонки, 1957, 19);

Гнат не розчув останніх слів і поїхав далі. У нього було ще два пункти, які він мав провірити: медпункт і школа (Тют., Вир, 1964, 66).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Провіряти — Перевіряти Неправильно-правильно
  2. провіряти — -яю, -яєш, недок., провірити, -рю, -риш, док., перех., також із спол. що, чи і без додатка, розм. Те саме, що перевіряти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. провіряти — див. ревізувати, контролювати Словник чужослів Павло Штепа
  4. провіряти — ПРОВІРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРОВІ́РИТИ, рю, риш, док., кого, що, також із спол. що, чи і без дод., розм. Те саме, що перевіря́ти. Чи хтось за циферблатом цим Хід років провіря? (М. Словник української мови у 20 томах
  5. провіряти — Провіряти, -ря́ю, -єш сов. в. провірити, -рю, -риш, гл. = перевіряти, перевірити. Словник української мови Грінченка