програвати

ПРОГРАВА́ТИ, граю́, грає́ш, недок., ПРОГРА́ТИ, а́ю, а́єш, док.

1. перех. і неперех. Невдало закінчуючи яку-небудь гру, зазнавати поразки.

По обіді — карти. Іван усе програвав і сердивсь; Каленикові везло (Коцюб., II, 1955, 196);

Вождь у шахи З князями грає й програє щоразу (Мисик, Верховіття, 1963, 60);

[Ярина:] Я собі здумала: як ото наші хлопці грають в мовчанку, то ти б десь до світа сидів, а не програв (Л. Укр., III, 1952, 717);

Спочатку йому було просто цікаво стежити за грою, вгадувати, кому пощастить, а кому ні.. Звісно, тут легко програти, але можна ж і виграти! (Гончар, І, 1959, 46);

// Зазнавати невдачі, поразки (в суперечці, змаганні, бою і т. ін.).

Андрій відчув, що в цій суперечці він програв (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 94);

Народ виділяє з-поміж себе митців і генералів для того, щоб вони вигравали битви, а не для того, щоб програвали їх (Довж., III, 1960, 295);

Маємо оба бігати на перегони, а хто програє, платить дуката і фляшку [пляшку] горілки (Фр., IV, 1950, 65);

— Коли ми не втримаємо отої переправи, значить, пиши — наша сторона програла маневри (Трубл., І, 1955, 71);

// Не мати успіху (звичайно в судовій справі).

На третій день Колісник вернувся сердитий та хмурий, діло за спаш він програв (Мирний, III, 1954, 355);

[Казидорога:] Пішла моя справа по судах, а він узяв та й підкупив мого адвоката, і я програв (Фр., IX, 1952, 389).

2. перех. Втрачати, позбуватися чого-небудь, зазнаючи поразки в азартних іграх.

Бачив Артем, як в окремих кабінетах грали в карти і програвали десятки тисяч, «людську кров» — маєтки, майно, кріпаків… (Ів., Тарас, шляхи, 1954, 414);

— У Монте-Карло програв [аристократ] останній спадкоємний хутір (Стельмах, І, 1962, 286);

А карбованці!.. Хіба ж ти, серце Стасю, мало програв їх у карти (Н.-Лев., II, 1956, 77);

Це я зараз такий, недавно програв одежу, а то як одягнусь, так фути-нути (Мик., II, 1957, 331).

3. неперех. Зазнавати негативного впливу від чого-небудь.

Критика мене не дуже балувала взагалі.. Проте од цього я, здається, не програв (Вас., Незібр. тв., 1941, 200);

// Ставати або здаватися гіршим через що-небудь,

Загальне звучання повісті [«Фаланга» І. Дніпровського] програє через наявність у ній натуралістичних сцен (Рад. літ-во, 1, 1962, 78).

4. перех. Граючи на музичному інструменті, відтворювати мелодію, пісню, танець і т. ін.

Тихо здійняла вона з голови вінок, поклала його на столі, пішла до піаніно, і, стоячи, програвала одною рукою уривчасті мелодії (Л. Укр., III, 1952, 588);

Раптом йому почулася знайома пісня. Хтось програвав її на роялі (Кучер, Трудна любов, 1960, 606);

Програли баяністи двічі й тричі Все той же вальс (Мур., Повість.., 1948, 34);

// Виконувати в ролях.

Сцену програли ще раз;

// Виконувати музичну п’єсу, мелодію і т. ін. (про музичні інструменти).

І ми пішли, і нам гвардійський туш піднесено, упевнено і ловко програв оркестр (Гонч., Вибр., 1959, 369);

// тільки док. Дати сигнал, граючи на трубі, сурмі і т. ін.

Програти побудку; Програти тривогу;

// розм. Відтворювати звуковий запис (на пластинці, магнітній стрічці).

5. тільки док., неперех. Грати якийсь час.

Програвши в карти далеко за північ, чиновник став прощатись (Мирний, І, 1949, 389).