1. Словник української мови в 11 томах

прогримотіти

ПРОГРИМОТІ́ТИ, очу́, оти́ш і ПРОГРИМОТА́ТИ, очу́, о́чеш, док., перех. і неперех. Підсил. до прогримі́ти 1-3, 5.

Прогримотів останні слова Опанас (Довж., І, 1958, 92);

Але гість [кінь] промчав стрілою, промайнув, прогримотів, не кивнув і головою, повернуться не схотів! (Рудь, Дон. зорі, 1958, 105);

*Образно. Прогримотіла, як весняний грім, громадянська війна і покотилась далеко на південь, на українські й кубанські простори (Довж., І, 1958, 456).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прогримотіти — прогримоті́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. прогримотіти — -очу, -отиш і прогримотати, -очу, -очеш, док., перех. і неперех. Підсил. до прогриміти 1-3), 5). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прогримотіти — ПРОГРИМОТІ́ТИ, очу́, оти́ш і ПРОГРИМОТА́ТИ, очу́, о́чеш, док., що і без прям. дод. Підсил. до прогримі́ти 1–3, 5. Прогримотів останні слова Опанас (О. Словник української мови у 20 томах
  4. прогримотіти — СКАЗА́ТИ (передати словами думки, почуття, поставити якесь запитання, дати відповідь, зробити повідомлення і т. ін.), МО́ВИТИ, ПРОМО́ВИТИ, ПРОГОВОРИ́ТИ, ПРОКАЗА́ТИ, ВИ́МОВИТИ, ВИ́СЛОВИТИ, ПОВІ́ДАТИ, ВИ́ГОВОРИТИ розм., ПРОГЛАГО́ЛИТИ (ПРОГЛАГОЛАТИ) заст. Словник синонімів української мови